| |
|
Аверченко Аркадій
Розділ 1
Письменницька зірка Аркадія Аверченко зійшла стрімко.
В
1905 року він ще нікому не відомий службовець у Харкові, а три роки
через- редактор і провідний автор найбільш популярного в Росії
гумористичного журналу “Сатириконъ”. C 1910 року один за іншим
виходять збірники його веселих, і, простите за недоречність, прикольних
розповідей, деякі з яких менш чим за десятиліття витримали
більше 20 видань. У театрах ставляться багато хто його п'єси й гумористичні
скетчі, його гострих, на злість дня написаних фейлетонів побоюється
права й ліва печатка.
Таке швидке визнання неможливо
пояснити тільки лише літературним талантом Аверченко. Найчастіше в самої
російської дійсності 1907-1917 років були всі передумови для
того, щоб його дотепний, іноді незлобивий сміх викликав захват в
тодішньої читаючої публіки.
Біографічні відомості про
Аверченко вбогі. Народився він в1881 році в небагатій купецькій родині в
місті Севастополі. Батько його, комерсант-невдаха вмер,так і не
домігшись матеріального благополуччя. Дитинство Аркадія було
малозабезпеченим, і в 15 років Аверченко пішов працювати молодшим переписувачем в
транспортній конторі по перевезенню клади. В 1897 році він їде на
станцію Алмазна, де працює рахівником на Брянських рудниках. Він
бачить темне й безрадісне життя шахтарів. Письменник ділиться з нами
подробицями закуткового й дикого побуту: “Те конторник зап'є й в
п'яному виді одержить догану від директора, те штейгерова корова
сказиться, то свині з'їдять сина куховарки кресляра, те п'яний
рудничний лікар відріже робітникові не зовсім ту ногу, що
випливало...” чи Не тому Аверченко так мало згадує про своєї
юності, що була вона безвідрадна...
Великою подією його юності
був переїзд у Харків, на службу в правлінні рудників. Із цим
переїздом, зміною обстановки, знайомством з харківськими
літературними колами зв'язаний початок його письменницької діяльності. В
автобіографії, поданій книзі “Веселі устриці”, Аверченко
датує своя поява в пресі 1905 роком. Насправді ж ще 31
жовтня 1903 року в харківській газеті “Південний край” з'явився його
розповідь “Як мені довелося застрахувати життя” - перший варіант
пізнішої розповіді “Лицар індустрії”. Однак самовизначитися як
професійному журналістові Аркадію Аверченко допомогла перша російська
революція, і заперечувати цього не можна. Він став редагувати журнал
“Багнет”, що мав у Харкові великий успіх, і зовсім закинув службу.
Аркадія захопив це коротке свято російської сатиричної
періодики. Як тільки в Харкові став виходити “Багнет”, він приймає в
його роботі сама діяльна участь, а з 5-го номера стає
редактором. “Багнет” був у багатьох відносинах зовсім пересічним
журналом, але він цікавий нам як перша постійна трибуна Аверченко.
На думку людей, що читали останні номери “Багнета”, а також його
продовження “Меч”, створювалося враження, що майже все в них створене
однією особою. У цьому переконували підписи й прозорі псевдоніми під
політичними передовицями, маленькими фейлетонами, злободенними
карикатурами, сатиричними віньєтками й т.п.
Аверченко шукав
свій жанр. Обоє журнальчика й були для нього єдиної практичної
школи письменства. Він одержав винятково сприятливу можливість
перепробувати себе в різноманітних формах, включаючи й графічні;
авторська й редакторська робота в Харкові виявилася як би репетицією
наступного успішного видання “Сатирикона”. “Гарячково писав я,
ррррррррррhрисовал карикатури, редагував і коректував, - c
посмішкою згадував Аверченко, -і на дев'ятому номері домалювався до того,
що генерал-губернатор Пєшков оштрафував мене на 500 рублів, мріючи,
очевидно, що я негайно заплачу їх з кишенькових грошей...я виїхав,
встигши все-таки до від'їзду випустити три номери журналу “Меч”...” В 1907
року Аверченко, повний планів і надій, відправляється завойовувати
Петербург.
Підменю |
|
|
